|
ЗМIСТ
Пролог (стр. 3)
В резiденцii епiскопа (стр. 17)
Непередбачена деталь (стр. 49)
Земля-земелька (стр. 56)
На нових хазяiв (стр. 60)
Iх портрети (стр. 84)
Фатальна зустрiч (стр. 91)
Шевченко продовжуе наступ (стр. 116)
Коли грунт хитаеться пiд ногами (стр. 119)
Шевченко атакуе ворога (стр. 123)
Епiлог (стр. 148)
Уточнение
На фото № 6 видна надпись: "Друге видання". А вот когда было первое издание этой повести - не известно. Известно только, что в 1966 году на сцене Херсонского музыкально-драматического театра была постановка этой повести (спектакль). Ищу афишу в Интернете, пока не могу найти.
Также интересно, что у разных тиражей корешки книг были разного цвета.
И еще - кроме представленных тут трех картинок (включая и ту, что на обложке) больше в книге никаких рисованных иллюстрацией не имеется.
Рецензия
Вот люблю Херсонское книжно-газетное издательство, хоть ты тресни. Некоторые из изданных в нем книжек - хрестоматийный образец советского pulp fiction. Очередной - как всегда случайно найденный - покетбук примечателен тем, что его автор Иван Плахтин и был главным редактором Херсонского книжно-газетного.
Повесть «Таємниці святого ордена» была написана в 1959 году. Мне досталось второе издание, вышедшее в 1961-м. В общем, классическая шпионско-бандеровская история - такого «мусорного» чтива в те времена издавалось превеликое множество, особенно - в удаленных от Москвы, Ленинграда и Киева городах. Причем, как свидетельствуют современники, книжки эти были в дефиците и быстро попадали в оборот зарождающегося черного рынка литературы. В самом деле - читать про шпиЁнов интереснее, чем штудировать Маркса и стенограммы партийных съездов.
«Таємниці святого ордена» примечательны еще и тем, что в них - масса совершенно трэшевого идиотизма. Например, гостиница в Мюнхене называется «Интурист», а бойцы УПА звонят из лесных схронов в соседний райцентр по телефону.
Ну, и шикарнейшая цитата:
«Йому імпонувала идея відокремлення України від Радянскього Союзу, він мріяв про Україну під протекторатом США. Цю ідею пропагандував серед студентів. Вони зажадали його виключення. За це він і мстився радянським людям».
Больше полувека прошло, а ватные штампы прежние.
Информация
Плахтін І. Таємниці святого ордена.
Обкладинка стилізована під серію «Бібліотечка військових пригод». Повість. Друге видання. Херсон Книжково-газетне видав. 1961 р. 151 с. Вага книги 135 гр.
Палітурка / переплет: Картонна, корінець тканинний, зменшений при формат.
Автор: Іван Олексійович Плахтін (1907-1985 гг.) - український радянський прозаїк, драматург. Учасник Великої Вітчизняної війни. Після війни працював відповідальним секретарем альманаху «Харків», у Держлітвидаві України, головним редактором Херсонського книжково-газетного видавництва.
Биография автора
Плахтін Іван Олексійович
(псевдонім - Максим Голка)
(27.04.1907 - 19.02.1985 гг.)
прозаїк, драматург, журналіст
Іван Плахтін народився 27 квітня 1907 року в сім’ї робітника-залізничника на станції Дебальцеве Донецької залізниці. На третій день після народження Івана, його батько, Олексій Тимофійович, під час чергування трагічно загинув. Сім’я змушена була жити в бідності і нужді. Навчався він у грецькій школі станції Келерово (нині Донецької області), у Волновахівській та Маріупольській залізничних школах. Місяцями стояв в черзі на біржі праці, щоб отримати роботу. Юнак ходив на станцію, носив пасажирам валізи, жебракував. Пізніше працював на залізниці – стрілочником, башмачником, кондуктором.
У 1934 році закінчив літературний факультет Харківського університету, а згодом і аспірантуру при кафедрі української мови цього ж закладу. Працював журналістом у періодичних виданнях різних міст України, на редакційно-видавничій роботі, в радіокомітеті. З 1934 по 1941 рік він очолював партійну організацію Харківського відділення СПУ. У 1936 році був прийнятий у члени Спілки письменників СРСР.
Іван Плахтін – учасник Великої Вітчизняної війни. На фронті письменник був спецкором армійської газети, друкував нариси, фейлетони, гуморески, оповідання у збірниках, виступав на радіо. У 1941 році вийшли збірки оповідань «Партизани» і «Непереможний народ». Нагороджений орденом Червоної Зірки і медалями.
Після війни Іван Плахтін жив у Харкові в будинку «Слово». Працював відповідальним секретарем альманаху «Харків», у Держлітвидаві України.
У 1957 році Іван Олексійович перебрався до Херсона, де був головним редактором Херсонського книжково-газетного видавництва, завідувачем літературної частини Херсонського обласного музично-драматичного театру.
Іван Плахтін займався літературною творчістю ще з 1920 року. Він – автор оповідань, повістей, романів і п’єс, видав більше тридцяти власних творів, займався літературними перекладами.
Перше оповідання «На бахче» (1928) написав російською мовою і відіслав Максиму Горькому. Літературний дебют Івана Плахтіна відбувся в 1932 році, коли вийшла його перша книга «Юркова ідея», написана українською мовою. Писав переважно про життя робітників. У 1933 році – надрукував збірку «На колії», в 1934 – «Подарунок», «Комсомольці», в 1938 – «Залізничники». У тому ж році письменник береться працювати над повістю «Починається новий день». У 1955 – друкує «На одній станції».
У 1957 році Іван Плахтін вже в Херсоні приступає до повісті «Солдати їхали додому», яка вийшла у 1961 році. У творі є про Каховку: «Звуки пісні, неначе срібних струн, торкалися найглибших тайників його душі. Каховка! Скільки думок і почуттів завжди будить це хвилююче слово! В роки Вітчизняної війни й він воював за це місто...».
Враження воєнних літ відтворені у п’єсі «Не смійте затримувати!» (1955) та у фронтовому щоденнику «Дороги в безсмертя» (1978).
Іван Плахтін написав декілька одноактних і повнометражних п’єс, які прихильно зустріли, як критики, так і глядачі. Одноактна п’єса «Дайте тільки розвернутися» отримала третю премію на українському республіканському конкурсі в 1946 році. У тому ж році п’єса «Любов» була відзначена заохочувальною премією на Білоруському республіканському конкурсі. П'єса «Хуртовина» була поставлена колективом Дніпропетровського театру ім. Т. Г. Шевченка. Перекладена на російську мову, вона вийшла окремим виданням у Латвії, видрукувана в Україні в журналі «Прапор» за 1956 рік.
У 1966 році з’являється п’єса «Зорі південні». У цей же час Херсонський музично-драматичний театр ставить виставу «Таємниці святого ордена». У 1979 році на сцені обласного театру з’явилась музикальна комедія «Під зорями Таврійськими». Музику до неї написав херсонський композитор Олександр Рожко.
В останньому творі «Літа-дороги» письменник розповідає історію свого життя і життя своїх сучасників, історію життя свого покоління.
Іван Олексійович Плахтін помер 19 лютого 1985 року в Херсоні.
В 2010 и 2022 годах повесть "Тайны святого ордена" была издана в переводах на русский язык в антологиях "Тайны святого ордена" (Н. Новгород, "Дежавю", самиздат, 2010 г.) и "Золотой лабиринт" (Н. Новгород, "Орион", самиздат, 2022 г.).
Опубликовано:
16.06.2024 г.
|
